Category Archives: Без категорії

ЮНІ ТАЛАНТИ – ГОРДІСТЬ ЛЕТИЧІВСЬКОЇ ГРОМАДИ

12 травня відбувся обласний етап огляду-конкурсу художньої самодіяльності закладів загальної середньої та позашкільної освіти Летичівської ТГ.

Учасниками заходу стали фіналісти відбіркового етапу огляду-конкурсу, що відбувся в квітні на рівні громади.

Початку заходу передувала виставка творчих робіт гуртківців Центру творчості дітей та юнацтва, майстер-класи для охочих навчитися виготовляти вироби в різних техніках, котрі провели юні майстри разом зі своїми наставниками.

В заході взяли участь керівники громади, які високо оцінили старання дітей та педагогів, побажали їм подальших успіхів та натхнення.

Творчі, обдаровані діти – учні усіх закладів освіти громади, а також вихованці Центру творчості дітей і юнацтва Летичівської селищної ради представили на розгляд журі номери художньої самодіяльності у літературно-мистецькому, вокальному, театральному, хореографічному та фольклорному жанрах.

«Дива трапляються, ти тільки повір» – такою була  назва цьогорічного огляду-конкурсу. Свідками справжнього дива дитячої творчості в різноманітних її вимірах були всі, хто завітав підтримати юних артистів.

Попри страшні реалії війни, наші діти не зупиняються на досягнутому, а продовжують розвиватися творчо, досягають успіхів, вдосконалюють свої вміння.

Вдячність керівникам дитячих творчих об’єднань за інтересами, педагогам-організаторам, батькам, які невтомно працюють з дітьми і підтримують в їх душах натхнення та позитив.

Летичівська громада по праву пишається своїми учнівськими талантами!

Вдячність ЗСУ за подаровану можливість дітям продемонструвати свої вміння, уподобання, творчість.

В єдності – наша сила! З Богом – до Перемоги!

ТУРНІР ПАМ’ЯТІ ЯКОВА МАЙДАНЮКА У ГОЛЕНИЩІВСЬКОМУ ЛІЦЕЇ

6 травня у Голенищівському ліцеї імені А.Д.Локазюка Летичівської селищної ради відбувся турнір з міні футболу пам’яті випускника, захисника України Якова МАЙДАНЮКА.

Турнір проходив з благодійною метою. Організатором змагань виступив відділ освіти, молоді та спорту Летичівської селищної ради.

Учасниками змагань із міні футболу стали здобувачі освіти 5-8 класів Летичівських ліцеїв №1, №2, №3, а також Сусловецького, Новокостянтинівського та Голенищівського ліцеїв.

Чимало теплих слів про відважного воїна Якова МАЙДАНЮКА та випускників ліцею, які віддали свої життя за свободу і незалежність України, прозвучало на церемонії відкриття турніру. Пам’ять про них  вшанували хвилиною мовчання та покладанням квіти до меморіальних дошок.

Заступник начальника відділу освіти, молоді та спорту Ніна ГОЛУБ та директор Голенищівського ліцею імені А.Д.Локазюка Олександр ДРАЧУК привітали учасників турніру, побажали вдалої гри та перемоги.

 

 

Футбольні баталії були динамічними та яскравими, відчувався командний дух, прагнення продемонструвати свою вправність і спортивну майстерність.

І місце посіла команда футболістів Летичівського ліцею №2

ІІ місце вибороли спортсмени Летичівського ліцею №1

ІІІ місце здобула команда Летичівського ліцею №3.

Дипломи учасників турніру отримали  футболісти Сусловецького, Новокостянтинівського та Голенищівського ліцеїв.

Переможці були нагороджені  медалями та дипломами.

Кошти, зібрані під час благодійного турніру, будуть спрямовані на потреби захисників України.

Разом – ми непереможна сила!  В єднанні незборимий дух нації!

Все буде Україна! З Богом – до Перемоги!

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ

Летичівська громада знову в жалобі та скорботі.  Захищаючи Україну і кожного з нас, 8.04.2025 року, під час виконання бойового завдання на Херсонщині , загинув матрос берегової охорони ЗСУ  СЛИЩЕНКО Андрій Сергійович 30.01.2000 р. н.

15 квітня, у вівторок, о 9 годині ранку, живим коридором  зустрічаймо траурний кортеж по вулицях Богдана Хмельницького, Юрія Савіцького, Героїв Крут.

Схилімо голови, віддаючи шану Герою.

Заупокійна служба проходитиме у храмі Святого Юрія Переможця. По її завершенню на площі Героїв Майдану перед адміністративним приміщенням Летичівської селищної ради відбудеться церемонія прощання із захисником України.

Керований патріотизмом, у квітні 2022-го, Андрій Слищенко пішов захищати нашу державу від ворога.

За час служби він проявив найкращі якості воїна-захисника. Військові обов’язки виконував відмінно, здобув шану та авторитет серед бойових побратимів. Був справжнім патріотом та вірним народу України.

В пору життєвого розквіту обірвалося життя Андрія Слищенка.  Не судилося йому створити сім’ю, зазнати щастя батьківства.  Війна забрала у рідних сина, брата, внука, у друзів і бойових побратимів – надійного товариша.

У Андрія залишилися сестра, батько та бабуся – переселенці з Донеччини, які оселилися у с. Горбасів Летичівської громади.

На вічний спочинок прийме Героя летичівська земля.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Андрія, бойовим побратимам та всім, хто його знав. Сумуємо разом із вами.

Вічна пам’ять і слава загиблим Героям, які боролись і полягли за Україну!

Дай, Боже, Миру Україні!

Ось і настав Новий 2025 рік, сповнений нових сподівань, надій і звичайно віри в нашу Перемогу над ворогом. 1 січня відзначається Всесвітній день миру (World Day of Peace) або День всесвітніх молитов про мир.

Це міжнародне свято, під час якого віруючі звертаються з молитвами до Бога послати мир на Землю і припинити всі кровопролитні війни.

Тема миру дуже актуальна для України сьогодні. Адже про який мир можна говорити, якщо в центрі Європи з 2014 року йде справжнісінька війна? Російський агресор атакує Україну щодня. Жорстоко. Безжально. Цинічно.

Російська орда продовжує геноцид українського народу прямо на очах усієї світової спільноти. Ракетні удари по всій території України, десятки тисяч жертв серед мирного населення, сотні убитих дітей, зруйновані будинки, школи, лікарні, перетворені на згарища цілі міста. Катівні та знущання над мирним населенням, вбивство військовополонених, терор на окупованих територіях, депортації та інші злочини стали страшними реаліями сьогодення.

Нині Українське військо продовжує захищати територіальну цілісність і суверенітет нашої держави, відвойовуючи для України право називатися державою. Гине цвіт нашої нації, майбутні будівничі вільної держави.

Мир у рідній Україні – це найзаповітніше бажання усіх українців, котре вони висловлюють вголос так згуртовано, як ніколи раніше. Український народ, як ніхто інший, знає особливу ціну миру!

Сьогоднішній день є нагадуванням для світової спільноти про нерозсудливість війни, про цінність миру і значимість людського життя. Зараз, як ніколи, ми потребуємо потужної підтримки світових партнерів, аби викорінити тотальне зло і зупинити агресора. Змучені невизначеністю і болісними втратами, не перестаємо свято вірити й молитися за перемогу добра над злом, за відновлення і торжество миру в Україні і на всій планеті.

Кожен із нас переконаний, що молитви віруючих про мир обов’язково здійсняться, а зброя, надана нашими друзями та партнерами, допоможе здолати ворога.

Віримо, що СВІТЛО переможе темряву, ЗСУ – ворога і в 2025-у році наша Україна нарешті стане мирною та демократичною європейською державою.

Нехай Господь допомагає ЗСУ та народу України в боротьбі за  незалежність і Перемогу!

Миру всім нам в усьому – миру в сім’ях, миру в серцях та миру нашій рідній Україні!

Слава ЗСУ! Слава Україні!

 

Згадаємо історію найвідомішого символу Різдва – «Щедрика»

«Щедрик» – це не просто мелодія, а культурний феномен, що став символом Різдва у всьому світі. Створений на основі стародавньої народної щедрівки, цей шедевр був оброблений українським композитором Миколою Леонтовичем. Дебют його виконання відбувся у 1916 році у Києві.

«Щедрик» – це автентична українська обрядова пісня, яка має дохристиянські корені. Спочатку її виконували на Щедрий вечір у березні, коли зустрічали Новий рік. Текст пісні розповідає про ластівку, яка несе добробут у кожну оселю. За найбільш імовірною, на думку багатьох дослідників, версією вперше Микола Леонтович почув цю народну щедрівку, перебуваючи в Підлісцях (тепер Ізяславська громада Шепетівського району на Хмельниччині) у гостях у свого тестя, священника Ферапонта Жовткевича. М.Леонтович використав народний мотив і створив аранжування для змішаного хору a cappella. Над твором він працював майже два десятиліття, створивши п’ять редакцій. Остаточна версія була завершена у 1919 році.

Перше офіційне виконання «Щедрика» відбулось 25 грудня 1916 року, коли твір виконав студентський хор Київського університету. Однак справжню популярність пісня здобула завдяки гастролям Української Республіканської Капели під керівництвом Олександра Кошиця. Створена 1919 року, капела виступила у понад 17 країнах, давши понад 600 концертів. Перший закордонний виступ відбувся у травні 1919 року в Празі, де «Щедрик» став справжнім тріумфом.

У 1922 році капела виступила в найпрестижнішому залі світу – «Carnegie Hall» у Нью-Йорку. Саме тоді «Щедрик» вперше почув американський музикант українського походження Пітер Вільговський, який у 1936 році створив англомовну версію – «Carol of the Bells». Ця адаптація зробила мелодію синонімом святкових зимових урочистостей для всього світу, та продовжує своє існування і до сьогодні.

Життя творця легендарної композиції закінчилось трагічно. У 1921 році він був убитий чекістом у власному будинку. Радянська влада довго замовчувала цей злочин, а його музика потрапила під негласну заборону. Попри це, «Щедрик» продовжував жити, несучи у світ відлуння української культури.

Попри світову популярність, у Радянському Союзі «Щедрик» зазнав заборон через своє глибоке українське коріння та асоціацію з національною культурою. Радянська влада намагалася викорінити будь-які прояви українського національного мистецтва, яке могло суперечити комуністичній ідеології.     Микола Леонтович, як автор духовних творів та обробок народних пісень, потрапив у немилість радянської пропаганди. Його музика, включаючи «Щедрик», була під негласною забороною, а саме ім’я композитора майже повністю викреслили з історії до 1960-х років.

Спроби викреслити «Щедрика» з культурного ландшафту відбувалися одночасно з намаганнями привласнити твір. Радянські митці часто виконували його, називаючи «російською народною піснею», однак оригінальна мелодія залишалася свідоцтвом її українського походження.

«Щедрик» став не лише символом Різдва, а й боротьби за українську ідентичність. Радянська влада та російські пропагандисти неодноразово намагалися привласнити цей твір, проте світова спільнота визнає його українське походження. Сьогодні мелодія «Щедрика» звучить у фільмах, рекламі та концертних залах по всьому світу, нагадуючи про силу української культури у боротьбі за свободу.

За інформацією Музею пропаганди

Діагностично-оздоровча програма «Рух надії» в Летичівській громаді

З 18 по 21 листопада в Летичівській громаді проходила діагностично-оздоровча програма під назвою «Рух надії».

Програма є частиною Всеукраїнського проєкту «Допомога поруч», створеного з метою підтримки фізичного та психічного здоров’я населення України, що постраждало  внаслідок війни.

В рамках проєкту жителі міст України мають можливість безкоштовно перевірити стан здоров’я, отримати консультацію лікарів, пройти УЗД-діагностику, кардіограму, зробити аналіз крові, скористатись послугами масажу, мануальної терапії, психолога тощо.

Реалізація проєкту «Рух надії» в нашій громаді здійснювалася за підтримки та сприяння Летичівського селищного голови Ігоря Тисячного.

Проєкт втілюється за участі та підтримки Всесвітньої благодійної організації «ADRA» – Адвентистське агентство допомоги та розвитку, яке розгортає свою діяльність в місцях стихійних лих та надзвичайних станів, надає допомогу жителям країн, що знаходяться в складних умовах життя.

Організаторами проєкту є Всесвітнє Адвентистське радіо – спілка радіостанцій по всьому світу, метою яких є пропаганда християнських моральних та духовних цінностей.

Передусім, програма була спрямована на допомогу сім’ям полеглих захисників України, військових, які зникли безвісти, полонених, учасників бойових дій. Найбільшою винагородою для медичного персоналу була можливість бачити позитивний вплив програми на людей та відчувати вдячність відвідувачів.

За час проведення акції «Рух надії» послугами пересувної діагностичної, оздоровчої програми, що проходила на базі молитовного будинку церкви Адвентистів Сьомого Дня скористались 126 жителів Летичівської громади.

На жаль, час перебування в селищі був обмежений в зв’язку із занятістю лікарів, тому не всі бажаючі мали змогу отримати послуги в повному об’ємі.

Частково проєкт буде продовжувати свою діяльність в приміщені молитовного будинку церкви Адвентистів Сьомого Дня.

На базі створеного волонтерського, соціального, оздоровчого центру «Допомога поруч»  всі бажаючі зможуть отримати послуги масажу, консультацію мануального терапевта, психолога. Також – поспілкуватися з капеланом, знайти всебічну підтримку та духовну розраду.

Організатори та учасники проєкту «Рух надії» висловлюють щиру вдячність керівнику Летичівської громади Ігорю Тисячному, соціальним працівникам по роботі з сім’ями полеглих захисників, військових, які зникли безвісти, полонених, учасників бойових дій. А також усім, хто поділяє  бажання підтримати тих, кому важко і послужити тим, перед ким ми,українці, в неоплатному боргу.

В Святому Письмі сказано «…горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його…(Еклезіяст 4:10). Взаємодопомога та підтримка в умовах війни – основний чинник у подоланні труднощів та проблем.

Саме заради великої місії Милосердя, Добра, Любові до ближнього, світла Віри, незламності та стійкості, спрямовані зусилля учасників проєкту «Рух надії».

В єднанні та згуртованості – сила нації!

Тримаймо стрій!

Все буде Україна!

Show Buttons
Hide Buttons