80-ті роковини депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках.
Відзначення цієї дати на державному рівні встановлено Верховною Радою України, починаючи з 2019 року, як День пам’яті українців – жертв примусового виселення, тому ми маємо свято берегти спомин про наших співвітчизників, які зазнали цієї трагедії.
Тоді ж, 5 років тому, відзначалися 75-ті роковини і 2019-й був оголошений у нашій державі Роком Пам’яті депортованих українців зі згаданих регіонів, так званого Закерзоння.
Процес депортації українців у 1944-1951 роках мав форму жорстоких військових операцій проти мирного населення.
80 років тому змова комуністичних режимів призвела до трагедії сотень тисяч українців. «Добровільне переселення», яке обіцяли червоні перевертні, перетворилося на рабство, голод та злидні. На десятиліття принижень та поневірянь без права повернення на рідні землі.
Підставою для примусової депортації українців із рідних домівок, де вони споконвіку проживали, стало встановлення наприкінці Другої світової війни нового польсько-радянського кордону. У зв’язку з чим комуністичні режими в Україні й Польщі уклали 1944 року угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР, а польського – з території України до Польщі. Військові операції проти мирного населення перетворилися для етнічних українців не обіцяним добром, а репресіями й обмеженням прав, повною забороною повертатися на рідну землю, втратою домівок, а для багатьох – і життя. Через обмеження соціальних, політичних, економічних і культурних прав опинилися під загрозою знищення низка етнічних груп українського народу.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті були втрачені цілі громади українців зі своєю історією та культурою, які до переселення поколіннями жили на своїй малій батьківщині. Внаслідок переселень і депортацій у 1944–1951 роках рідних домівок було позбавлені близько 750 тисяч українців. З іншого боку кордону, з західних областей радянської України, до Польщі переселили майже 790 тисяч поляків та євреїв.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) звернувся до учасників меморіальних заходів з нагоди вшанування пам’яті депортованих предків на молитовному віче у Львові такими словами:
«Як віруючі люди, ми завжди пам’ятаємо незмінну істину — у Бога ніхто не забутий і ніщо не забуте. Якщо людина може випустити з уваги якусь важливу подію або її змушують це зробити — то Господь ніколи», — підкреслив Предстоятель.
«Сьогодні в наших храмах в Україні і за кордоном ми стоїмо перед вічним Богом, щоб згадати в молитві сотні тисяч українців — невинних жертв депортації за часів „тюрми народів“, як назвали історики СРСР, — зазначив Глава УГКЦ і додав: — Молитва об’єднує нас у переконанні, що злочинні дії мають бути виявлені, а постраждалі належно вшановані».
Сотні тисяч українців було депортовано у примусовому, позасудовому порядку. Загалом, за офіційними даними, у 1944−1946 роках було переселено до СРСР 482,8 тисяч осіб.
У 1947 році залишки українського населення – близько 150 тис. осіб з історичних українських земель у складі Польщі в рамках акції «Вісла» було депортовано на північ та північний захід Польщі. У наступні роки (до 1951-го) до УРСР з території Польщі було переселено ще близько 50 тисяч осіб.
Це був справжній геноцид українського народу, який був спланований та проведений за наказом Кремля. І лише героїзм та звитяга воїнів Української повстанської армії зірвали справжні плани сталіна щодо тотальної депортації українців з західної України. Упівці знищували карателів, відбивали колони з депортованими. Захищали українські села від комуністичних вбивць.
Сьогодні на сході та півдні України повторюється трагедія західної України 1940-50-х років. Знову за наказом Кремля, рашисти примусово депортують українців. Лише за офіційною інформацією, депортовано більше 1,5 мільйона українських громадян, викрадено більше 300 тисяч дітей. Ці жахливі цифри спонукають задуматися над тим, яке страшне зло геноциду повторює історія у новітньому часі через 80 років по тій великій трагедії.
Москва ненавидить Україну та українців. Робить все можливе, щоб нас знищити.
Але з нами Бог і Збройні Сили України. Надихаючись прикладом воїнів УПА, сучасні захисники знищують рашистів. Щоби більше жоден українець не був депортований зі своєї Богом даної української землі.
Тож пам’ятаємо злочини минулого, вшановуємо жертв злочинних режимів. Робимо все можливе, щоб захисти українців зараз і у майбутньому.
Шана всім, хто пережив депортації. Царство Небесне загиблим від геноциду!
Миру всім нам та перемоги над московським злом!
Слава ЗСУ! Слава Україні!
За матеріалами Інтернет-видань.
