ВИШИВАНКА – ГЕНЕТИЧНИЙ КОД НАЦІЇ
Цей вислів, що став крилатим, належить засновниці свята, письменниці Лесі Воронюк, яка вдягла у вишиванку майже увесь світ.
Щороку, в третій четвер травня, в Україні та різних країнах світу вже традиційно відзначають це неофіційне свято.
Починалося все у 2006 році, коли Леся Воронюк будучи студенткою Чернівецького університету імені Юрія Федьковича, започаткувала День вишиванки, який тепер відзначає вся вільна Україна і тисячі українців за її межами. Викладачі тоді по-різному поставилися до цієї ідеї. Молодші почали частіше вбиратися у вишиті сорочки, тоді як старші казали, що це студентська акція, яка немає внутрішнього змісту і все одно нічого не змінить. Леся Воронюк впевнена: вони помилялися.
«Я знаю багатьох українців, які спочатку соромилися вдягати вишиту сорочку, не розуміли, що вона означає, були противниками вишиванок чи байдужими до них, а завдяки нашому святу дозріли. Отака еволюція національної свідомості».
Споконвіків сорочка була оберегом українців. Де була сорочка, там була і Україна. Вже у 2007 році День вишиванки поширився на університети Чернівців, на третій рік це була вже міська акція, згодом інші міста України почали приєднуватись. У 2014 – му свято сягнуло міжнародного рівня. Крім України його відзначали Канада, США, Італія Німеччина, Франція, Румунія, Португалія, українці, що волею долі проживають у країні-агресорці рф.
В 2015 році до акції долучилися близько 50 країн світу. Вишиванка надихнула й на створення документального фільму «Спадок нації». Засновниця і голова оргкомітету Всесвітнього дня вишиванки, співавтор та сценарист цієї кінострічки Леся Воронюк зробила неймовірне, щоби про головний елемент нашого національного вбрання дізнався увесь світ. Більше того, щоби він став модним трендом, адже вишиванка пасує кожному. Вона єднає українців усього світу і нагадує їм про своє коріння.
Відтак у 2017 році фільм про українські вишиванки подивилися в Канаді, Польщі, Латвії, Туреччині, прифронтовій зоні, містах і містечках України.
Нині, у час війни, вишиванка по- особливому трепетно зберігає нашу національну ідентичність, пам’ять роду і народу. В найважчі часи української історії вона була символом віри і надії на краще. І нині вселяє надію в нашу Перемогу.
