З нагоди 211 роковин від дня народження Тараса ШЕВЧЕНКА, що виповнилися 9 березня та  164 річниці з часу смерті поета – 10 березня, керівництво громади, колектив Летичівської селищної ради та працівники її структурних підрозділів,  узяли участь у заході, що відбувся біля пам’ятника Великому Кобзареві.

Покладанням квітів склали данину поваги та вдячності Батьку нації. Вшанували пам’ять полеглих захисників України, які нині виборюють нашу державність і незалежність.

Твори Шевченка непідвладні часу. Ми чуємо невмирущий голос Тараса крізь століття. Його вірші пророчі та правдиві, захоплюють своєю силою і мудрістю. Свідченням цього стало натхненне звучання поезії Кобзаря  у виконанні учениці Летичівського ліцею №2 Анни Віштал. Покладені на музику рядки Шевченкової поезії «Зоре моя вечірняя» в сучасній інтерпретації, презентували вихованки Летичівської дитячої школи мистецтв Анна Назарова та Ірина Старинська.

Полум’яне Слово Кобзаря непохитно стоїть на сторожі народу й у час війни по-особливому значиме, адже піднімає патріотичний дух нації, гартує її незламність та міць.

«Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! Шевченкові слова з новою силою надихають на боротьбу.

Нехай наша віра буде непохитною, а воля незламною! Тримаймо стрій!

 В єдності – наша сила! Все буде Україна!

10 березня – день становлення одного з головних національних символів нашої держави. Цьогоріч виповнюється 160 років з дня першого публічного виконаннДя Державного Гімну України.

Саме цього дня у 1865 році на роковинах по смерті Тараса Шевченка уперше прозвучав майбутній Гімн України – твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського.

Але сама історія Гімну бере початок із 1862 року, адже саме тоді Павло Чубинський написав слова, які в подальшому були покладені на музику.   4березня виповнилася 210-а річниця від дня народження автора музики Гімну, священника УГКЦ, українського хорового диригента, громадського діяча Михайла Вербицького.

15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну. Однак, лише 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України».

Законопроєктом пропонувалося затвердити Державним національним музичним символом – Гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету й приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Як Гімн України1917 року твір проголосили в Українській Народній Республіці, але після поразки національно-визвольних змагань виконувати заборонили.

Оригінал тексту та музики Гімну, які написані рукою авторів, сьогодні зберігаються в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові.

“Душу й тіло ми положим за нашу свободу..”  Гімн України дуже символічний, має глибокий сенс для нашого народу. Слова цієї пісні стали пророчими. Їх зміст українці сповна усвідомили після початку повномасштабної війни – 24 лютого 2022 року.

Наш Гімн завжди був і є символом незламності нації. Особливо сьогодні, коли українці, продовжують творити історію української незламності, ціною власних життів, відстоюють нашу державність і волю.

Гуртуючись навколо спільної мети, віримо: ми виборемо нашу Свободу і полине переможно над світом наш Гімн, як символ нескореного народу, вільної та незалежної України!