9 березня 2025 року минає 211років з Дня народження, а 10 березня – 164 річниця по смерті Тараса Григоровича Шевченка.
Творчість Кобзаря міцно вкоренилась у свідомості українців.
“Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая”. – ця цитата пророка по-особливому нині надихає українців стояти за свою свободу і Батьківщину до кінця.
У доленосний для України час, в умовах війни, ми знаходимо у його віршах пророчі слова, які актуальні для українського народу і сьогодні.
В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями.
Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… Ось де, люде, наша слава – Слава України!
Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Нема на світі України, Немає другого Дніпра.
І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик…
Не одцуравсь того слова, Що мати співала, Як малого повивала.
А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму.
Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле.
Наш-бо селянин, двигаючи на собі почесний тягар вікових національних обов’язків і бувши фактично спадкоємцем періодично відмираючої шляхти, – є, може, найбільшим аристократом серед селянства Європи.
Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать – і мовчать.
І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі…
Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що прокляну святого Бога, за неї душу погублю!
Здається – кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…
Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!
Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!..
Пророчі слова Кобзаря додають гарту кожному українському серцю, єднають нас у боротьбі з новою силою. Віримо: день Перемоги настане і тоді ми вкотре згадаємо не лише Тарасів заповіт українцям, а й його велике прохання до нас
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Шевченком у серці – вперед до Перемоги! Все буде Україна!