Сьогодні, 5 березня, минає 75 років від дня загибелі Романа Шухевича (Тараса Чупринки) видатного українського політичного і військового діяча, генерал-хорунжого, головнокомандувача Української повстанської армії, який став символом боротьби за незалежність України.

Роман Шухевич загинув за самостійну Україну і є прикладом мужності та жертовності для нового покоління борців з ворогом. Очолюючи УПА, він створив потужний рух спротиву, що протистояв як нацистам, так і радянській владі під гаслом “Воля народам! Воля людині!”.

Під його командуванням повстанці не лише воювали, а й поширювали та зміцнювали національну свідомість українців, не даючи їм скоритися перед окупантами. У своєму останньому звіті Шухевич писав:

“Наша боротьба не дозволяє народові скоритися перед ворогом… Чим довше ми боремося, тим довше народ плекатиме ідею самостійної України”.

Під керівництвом Романа Шухевича ОУН реалізувала важливі політичні рішення. У серпні 1943 року було проведено 3-й Надзвичайний великий збір ОУН, прийнято програму  національно-визвольного руху.

У липні 1944 року створено своєрідний підпільний парламент – Українську головну визвольну раду. До неї увійшли представники різних політичних сил. Шухевич вважав, що єдність є запорукою успішного розвитку українського визвольного руху.

Кульмінацією життя Романа Шухевича стала його смерть 5 березня 1950 року в селі Білогорща поблизу Львова. Останній день життя і бій генерала увійшов в історію як приклад героїчної самопожертви  та стійкості.

За одними даними, Шухевич помер від ворожих куль, а за іншими свідченнями, щоб уникнути полону, 42-річний генерал вистрелив собі в скроню.

Сьогодні, через 75 років після загибелі, Роман Шухевич залишається символом боротьби за свободу. В 2007 році йому присвоєно звання Героя України (посмертно), а вулиці, музеї, пам’ятники на його честь є по всій країні.

Його рішення воювати проти всіх окупантів, не йдучи на компроміси, досі викликають як захоплення, так і критику. Проте саме ця безкомпромісність зробила його легендою.  І хоч музей Шухевича у Львові зазнав руйнувань російськими безпілотниками, однак пам’ять про борця за волю України – незнищенна. Його постать надихає нас до нескореності та продовження боротьби.

Слава Україні! Героям слава!

У непрості часи війни особливо цінують слова моральних авторитетів. Одним із них є для українців духовний лідер, який став голосом нації, світлої пам’яті – Блаженніший Любомир ГУЗАР (1933-2017).

Блаженніший Любомир ГУЗАР одна з найвизначніших постатей сучасної української історії, людина, яка поєднала в собі глибоку духовність, мудрість та простоту. Він був не лише релігійним діячем, а й моральним орієнтиром для багатьох українців, символом надії у складні часи.

Життя Любомира ГУЗАРА, що охопило майже ціле століття, віддзеркалює долю України та її народу в умовах війни, еміграції, боротьби за незалежність і відродження. Його називали Людиною з Янголом на плечі, адже уособлював найвищі християнські моральні чесноти.

Зараз, у час нелегких випробувань війною, духовні настанови Блаженнішого є визначальними в нашій боротьбі. Вони спонукають, надихають, спрямовують.

Вислови Любомира Гузара про Україну та українців:

Якою буде наша рідна Україна — залежить від нас, від кожного з нас.

Від того, скільки добра ми бажаємо всім громадянам нашої Батьківщини і скільки зусиль готові докласти, щоб те всенародне благо стало дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки – це основа відповіді на поставлене запитання.

Іншими словами: Україна буде такою, якою ми її зробимо. Хочу підкреслити — ми, усі ми, на служінні правди, добра і краси.

Хоч би ким ми були, виконуймо своє життєве завдання, здійснюймо те добро, якого прагнемо для себе і для всіх. І тоді Україна нашого майбутнього буде для нас справжньою Батьківщиною.

Бути громадянином України — означає любити українців, усвідомлювати, хто ми є і хто разом із нами творить цей народ.

Незалежність держави можна найкраще пізнати та зрозуміти, порівнюючи її зі свободою людини. Свобода людини — це складова прикмета її природи.

Для кожної особи життя, таланти і свобода є даром від її Сотворителя. Так само і для держави – бути вільною є даром від Бога.

Треба збудувати кордон, який чітко і ясно позначить: тут є ми, а ви -з другого боку, там робіть, що хочете. Якщо вони хочуть свою імперію, нехай. Але нехай нам не перешкоджають жити, нехай нам не роблять пакостей, нехай не вчиняють агресії, нехай не видумують якихось претензій, щоб зробити Україну частиною цієї імперії.

Нехай нам лишать наш мир і спокій. А ми будемо будувати свою демократичну державу.

Треба сказати собі, що я народився українцем, так Бог дав і я маю обов’язок дбати про свій народ. Згадаймо Десять заповідей Божих: «Шануй отця і матір». Ми повинні любити всіх на цьому світі, але особлива любов і опіка має бути до батька і матері.

А Батьківщина –  це в широкому значенні національна родина, і іншої в нас немає. Якщо я українець, то я маю дбати про Україну.

 «Він вірив у перемогу України над будь-якими агресивними сусідами. Він вірив і так нас учив, що нищення, ненависть, смерть ніколи не мають останнього слова. Він нас учив невтомно відбудовувати й будувати. Він умів відбудовувати душі своїх духовних дітей… Він нам залишив стратегію відбудови України як вільної і незалежної європейської держави», – сказав про свого духовного наставника Глава УГКЦ  Блаженніший Святослав (Шевчук).

 Українці чують Ваш голос із Вічності, Отче Любомире!

Ми обов’язково вистоїмо та переможемо!