Сьогодні, 4 листопада 2024 року в нашій територіальній громади відбулася визначна і знаменна подія – урочисте відкриття меморіальної дошки та вшанування пам’яті Якова-Орла ГАЛЬЧЕВСЬКОГО – полковника Армії УНР, командуючого Подільською повстанською групою та повстанськими силами Правобережної України, визначної постаті українських національно-визвольних змагань першої половини ХХ століття, військового діяча, публіциста, письменника, історіографа.
3 листопада виповнилося 130 років від дня народження видатного борця за волю України.
Участь в урочистій церемонії відкриття меморіальної дошки Якову Гальчевському взяли керівники Летичівської громади, колектив селищної ради, її відділів і структурних підрозділів, здобувачі освіти ліцеїв, жителі селища. Меморіальну дошку встановили на фасаді колишнього приміщення Летичівської селищної ради по вулиці Соборній.
З нагоди вшанування пам’яті Якова Гальчевського до Летичева завітав член Національної спілки журналістів України, відомий публіцист, письменник, громадський діяч Богдан Теленько.
Шановному гостеві – досліднику життя і діяльності Якова Гальчевського, а також військовослужбовцю, учаснику бойових дій, майору Сергію Макаревичу було надано почесне право відкрити меморіальну дошку.
Запрошений до слова Богдан Теленько подякував голові Летичівської громади Ігорю Тисячному за ініціативу встановлення меморіальної дошки Якову Гальчевському та вшанування пам’яті борця за волю і українську державність.
У своєму виступі Богдан Петрович підкреслив значимість цієї події не лише у вимірі громади та Хмельниччини, а й усієї України. Розповів, як у своїх дослідженнях національно-визвольного руху крок за кроком відкривав для себе і співвітчизників Якова Гальчевського, повертаючи із забуття і пітьми замовчування визначну постать ватажка українського національно-визвольного руху.
Сторінки біографії Якова Васильовича були пов’язані із летичівським краєм. Він працював у школі с. Сахни Летичівського повіту (нині Летичівська громада Хмельницької області). Тут познайомився зі своєю дружиною Марією (Шуматій) Гальчевською, яка викладала у школі сусіднього села Майдан-Сахнівський. Про нього говорили як про здібного педагога із доброю перспективою, який прагнув виховувати учнів на засадах українського патріотизму. У клубі цукроварні с. Лозни ставив п’єси українських класиків, організував церковний та заводський хори, створив місцевий осередок «Просвіти».
Власне, село Сахни вважається символічною столицею повстанського руху, запаленого отаманом Гальчевським. Тільки з цього села понад чотири десятки юнаків і дівчат, яких свого часу Яків Васильович навчав у сільській школі, боролися і загинули у борні з ворогом.
У подарунок Летичівській громаді Богдан Петрович передав цінні, нещодавно видані книги основу яких складають власні дослідження автора про долі тисяч борців за волю України, повернутих із забуття з архівів держави-агресора.
«Не здаватися ні за яких обставин!» — власне таким було головне кредо незламного отамана Якова Гальчевського, легендарного керівника українського повстанського руху, яке, немов заповіт, кличе до продовження безкомпромісної боротьби з російськими окупантами. Герої сучасної війни – воїни Збройних Сил України – гідні послідовники боротьби Якова Гальчевського за національну ідею самостійної, незалежної, вільної України.
Слова, сказані у свій час Яковом Гальчевським, відчуття важливості продовження національно-визвольної боротьби на скрижалях новітньої історії виявилися пророчими:
«Нас може не стати, але залишимо по собі пам’ять, легенду для нових борців».
Продовжуймо боротьбу! За нашу державу! За її волю! За народ!
Слава Україні! Героям слава!
