26 листопада в Україні вшанували пам’ять жертв Голодомору 1921-1923 років, 1946-1947 років та наймасовішого – 1932-1933 років, 90 роковини початку якого випадають цьогоріч.

Україна втратила внаслідок Голодомору мільйони людських життів. Нині ми вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України. Події, що відбуваються зараз, вкотре доводять злочинну політику путінського режиму, що має на меті знищити українців, як націю, з її державою, мовою, багатовіковими традиціями та культурним надбанням. Але пам’ять народу – незнищенна. Ті, хто чинять злочини, повинні бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані. Саме це мала на меті акція «Запали свічку пам’яті», що об’єднала українців у різних країнах світу навколо трагічної минувшини і не менш драматичного сьогодення, як вияв скорботи за загиблими та віри в перемогу України. Цьогорічні поминальні заходи проходили під гаслом «Пам’ятаємо.Єднаємося. Переможемо!» Цей своєрідний заклик став спонуканням до згуртованості та консолідації українського суспільства у доленосний для країни час.

Жертв Голодоморів вшанували й у Летичеві та населених пунктах громади. Ходою пам’яті й скорботи на чолі із Летичівським селищним головою Ігорем Тисячним, його заступниками та працівниками підрозділів органу місцевого самоврядування громади до пам’ятного знаку вирушили представники трудових колективів, установ, організацій, закладів освіти, громадськість і жителі селища, щоб віддати данину шани мученикам голодної смерті різних періодів історії нашої держави.

О 16 годині була оголошена Загальнонаціональна хвилина мовчання. Схиливши голови, присутні вшанували пам’ять невинно убієнних голодом. Чорними рядками скорботи вписався цей період історії у літопис Летичівської громади, адже чи не кожного населеного пункту торкнулося це велике горе.

Страшна правда Голодомору не стерлася з роками. Естафетою поколінь вона передається від роду до роду, як наказ для нащадків не допустити повторення страшної трагедії. До підніжжя пам’ятного знака жертвам Голодоморів лягли живі квіти, запалали лампадки. Дорослі та діти віддали шану тим, хто передчасно пішов у небуття у ті голодні страшні роки.

У вікнах будинків запалали вогники свічок, як вияв пам’яті та віри в те, що добро і правда подолають зло, світло переможе темряву, а українці – ворога.

Ми обов’язково вистоїмо, бо з нами Правда і Бог!