Гетьман Війська Запорозького Іван Мазепа.
20 березня 1639 року народився гетьман Іван Мазепа, одна із найвідоміших постатей в українській історії, яка досі викликає жваві дискусії.
Він був справжнім політиком європейського типу: ерудованим, розумним, вольовим. Походив з відомого правобережного українського шляхетного роду Мазеп-Колединських. Закінчив Києво-Могилянський колегіум, Єзуїтську колегію у Варшаві, протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції, Голландії.
Грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю, був талановитим поетом. Вільно володів польською, італійською, німецькою, французькою, татарською, латинською мовами, знав давньогрецьку. Тривалий час служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира.
Ставши гетьманом, велику увагу звертав саме на освіту та розвиток культури, відстоював інтереси українського православ’я в суперечках із верхівкою Московського патріархату. Спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 відреставрував, дарував церквам коштовні речі (зокрема – Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти).
За його правління припинилися багаторічні міжусобиці, що тримали в історії назву «Руїна», розпочалося економічне відродження країни, зміцнився міжнародний імідж України.
Довгий час Мазепа сподівався, що йому вдасться відроджувати Україну, спираючись на підтримку Петра І. Але Північна війна і плани Петра спрямувати шведські війська через Гетьманщину, перетворивши значну її частину (зокрема – і весь Київ) на «випалену землю», остаточно поставили Мазепу перед непростим вибором. Були для цього й інші причини: Петро І мав намір ліквідувати полковий устрій в Україні і реорганізувати козацьке військо в регулярне.
І він вибрав Україну, уклавши угоду зі шведським королем Карлом ХІІ, за якою Швеція мала допомогли українцям звільнитися з-під влади Москви, щоб таким чином зберегти козацько-гетьманську державу. Але не всі підтримали в цьому гетьмана і після поразки в Полтавській битві (17 червня 1709-го) він змушений був відступити до Бендер, де й помер у ніч на 22 вересня 1709-го. Попри це, постання Мазепи налякало російську верхівку і Гетьманщина більш як на півстоліття зберегла своє існування – її скасували лише в 1764-1765 роках.
За розпорядженням Петра І Російська православна церква оголосила анафему Івану Мазепі, а російські війська під проводом Меншикова вщент зруйнували і вирізали гетьманський Батурин та зруйнували Січ. Росія зробила все, щоб дискредитувати Мазепу в очах світу, сотні років поширюючи про нього фейки та пропагандистські вигадки. Довгий час усіх українців, які хоч якось проявляли своє українство, росіяни зневажливо називали «мазепинцями» (пізніше це змінилося на «петлюрівців» та «бандерівців»).
Але для нас і для світу Іван Мазепа лишається одним із Факторів свободи – унікальною особистістю, яка, попри несприятливі обставини зуміла лишити помітний слід в історії.