Інформує відділ культури, національностей та релігій
Минають літа, відлітають у вічність… Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни… Але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував у роки лихоліття своєї крові та свого життя. Ні біль кривавих втрат, ні радість великих перемог не забулися за цей час, адже пам’ять про подвиги наших батьків, дідів, братів і сестер та вдячність за життя на вільній землі, не мають історичного терміну давності – вони вічні.
1944 року завершилися бої у нашому краї. У весняні березневі дні, останній нацистський окупант перетнув, рятуючись, межі Летичівщини.
В боях за свободу нашого краю загинуло майже чотири тисячі наших земляків. Більше двох тисяч воїнів різних національностей колишнього Радянсього Союзу, знайшли свій вічний спочинок у братських могилах на нашій землі, звільнивши її від ворожої навали.
У березні 1944 року було звільнено 37 населених пунктів Летичівської громади:
8 березня – села Гречинці, Івонинці, Кудинка, Свічна, Чапля,
Рожни, Юрченки, Горбасів та Марківці.
13 березня – Новокостянтинів та Копитинці;
18 березня – Антонівка, Москалівка та Щедрова;
20 березня – Лісоберезівка та Ялинівка;
21 березня – Суслівці та Прилужне;
22 березня – Вербка, Голенищево, Майдан Голенищівський,
Сахни, Лозни, Майдан Сахнівський;
23 березня – Майдан Вербецький, Білецьке, Бохни, Грушківці,
Буцни, Попівці та селище Летичів.
24 березня останній гітлерівський солдат залишив землю Летичівської громади. В цей день було звільнено села Козачки, Варенка, Снітівка, Терлівка, Рудня, та Подільське.
Наш святий обов’язок – зберегти всю правду про війну. Це наша історія, історія наших співвітчизників-переможців.