6 липня ми святкуємо одне з головних свят календаря слов’янських народів – величне Купальське свято. Воно співпадає з Різдвом Івана Хрестителя і з найдавніших часів відоме у слов’ян як свято Сонця, зеленої косовиці і зрілості літа, є одним із чотирьох головних свят сонячного календаря.
Саме в цей час літнє сонце приходить до зеніту і надає всьому живому надзвичайної сили і родючості. Три головні символи Івана Купала – вогонь, вода і трави у це свято набувають магічної сили, можуть очистити душу людини від гріхів і омолодити тіло.
Дівчата, за звичаями, плели купальські віночки, аби пустити їх на воду, прикрашали деревце Марену. Молодь зустрічала Водяника, розпалювала Купальське багаття, водили хороводи навкруг нього, спалювали мішечки з мотлохом, даруючи, в свою чергу, гостям свята по гілочці від купальського деревця Марени, бажаючи всіляких домашніх гараздів.
У пісенному супроводі гурти дівчат з букетами квітів вели танок, плели та приміряли віночки, кидали у воду, а хлопці виловлювали віночки дівчат. Дійство було переплетене цікавими іграми та конкурсами на завзяття, майстерність та силу.
Надвечір розпочалась традиційна забава у вправності стрибків через купальську ватру та святкова дискотека.
Треба вірити, що у нашому житті усе існує відносно чогось, підтримувати та відроджувати традиції, і все це обов’язково допоможе у сцілені наших душ.