Бої за Дебальцеве були одними з наймасштабніших в історії війни на Донбасі. Активна їх фаза точилась з 25 січня до 18 лютого 2015 року.

Попри те, що 12 лютого у Мінську підписали мирні домовленості, за якими Дебальцеве було підконтрольне Україні,  17 лютого проросійські бойовики почали штурм табору сил АТО у місті, оточивши його.

Це більше не містo-вузoл oбласнoгo значення, а пoнівечені дoлі та зруйнoвані будівлі. Цей клаптик землі українські військoві утримували дo oстанньoгo, мoрoзними днями та нoчами, під “градами”, під натискoм переважаючoгo вoрoга… Але змушені були відійти.

18 лютого почалось відведення військ – 2,5 тис. солдат вийшли з міста, забравши техніку та знищивши залізничні колії та об’єкти транспортної інфраструктури – наші військові остаточно вийшли з Дебальцевого. Саме завдяки тому   , що вони так довго утримували місто, і так виснажили ворога, – бойовики не змогли пройти далі й захопити ще більше української землі.

За офіційними даними, з 15 січня до 18 лютого під Дебальцевим загинуло 110 військовослужбовців, ще 270 було поранено, 7 – взято в полон, а 18 – зникли безвісти. Було втрачено 30% техніки.

Нам потрібно пам’ятати, що все було недаремно, що для захисників України, які пройшли Іловайськ, Донецький аеропорт, Дебальцево, які сьогодні боронять східні кордони України, справедливість – найвища правда і найвища міра.

Події на Сході й донині жахають своїми масштабами, безневинно пролитою кров’ю та кількістю жертв. Найбільше бажання кожного свідомого українця – якнайшвидше закінчення цієї безжальної й несправедливої війни!

На жаль, частина наших пoбратимів назавжди залишиться на Дебальцівськoму плацдармі, в нашій пам’яті та наших серцях. Вічна слава захисникам України, щo загинули за свoю землю!

Ми пам’ятаємо! Слава Україні! Героям слава!