Інформує сектор з питань державної реєстрації
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано
Верховний суд у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 309/2477/16-ц зауважив що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР слід дійти висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім’ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім’ї.
Стаття 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричиненепорушення права та з яких підстав.
ВС зазначив, що суди попередній інстанції не врахували, що позивач як власник будинку заперечує проти проживання відповідачів у спірному будинку, відповідач – дочка власника, не є членом його сім’ї у силу частини першої статті 6 СК України, як і її чоловік та син, які у спірному будинку не зареєстровані, оскільки позивач не надав на це дозволу, а місцем їх реєстрації є належний на праві власності співвідповідачу будинок.
Суд касаційної інстанції зауважив, що відповідачі не є членами сім’ї власника будинку, а їх право користування будинку було похідним від прав колишнього власника будинку, яка подарувала будинок позивачу.
Також КЦС ВС вказав, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. А суди безпідставно не врахували наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який підтверджує наявність у власності співвідповідача житлового будинку, суперечливо зазначивши, що належний позивачу житловий будинок є їхнім єдиним житлом.
