Щороку у четверту суботу листопада Україна на державному рівні вшановує пам’ять жертв Голодомору – геноциду українського народу. Цьогоріч відзначаються 85-ті роковини Голодомору.
З метою вшанування безневинних жертв у цей день відбулися меморіальні заходи за участю Летичівського селищного голови Ігоря Тисячного , керівництва району, ветеранів війни та праці, дітей війни, представників трудових колективів, громадських організацій, молоді, громадськості Летичева.
Цьогоріч національні пам’ятні заходи до 85-тих роковин геноциду проходять під гаслом «Ми пам’ятаємо! Ми сильні». Слоганом міжнародної кампанії є слова «Україна пам’ятає – світ визнає!».
Скорботною ходою, покладанням живих квітів, вінків, колосків і маленьких снопиків пшениці з калиною до Пам’ятного Хреста, запалюванням поминальних лампадок та молитвами вшанували летичівці пам’ять жертв жахливої трагедії ХХ століття – голодомору 1932-1933 років, який в історії посідає особливе місце.
85 років тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом.
85 років тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих, здатна звільнити нас від мороку минулого.
Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17 людей. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками до 10 мільйонів людських життів. Близько 81% загиблих були українцями, 4,5% – росіянами, 1,4% – євреями та 1,1% – поляками.
Можна знищити документи, засекретити архіви, переписати книги, але не можна знищити людську пам’ять. Не оминув голодомор і летичівські села.
Щодо Летичівського району, то за останніми уточненими архівними даними вони становлять 6 тисяч 286 осіб. Зі спогадів жителі наших сіл, найстрашніший голод не оминув Шрубкова, Попівець, Вербки, Козачок, Волосовець, Горбасова, Кудинки, Лисогірки, Митковець, Прилужного, Рудні, Сусловець, Ялинівки, Ярославки, Сахнів, Чаплі, Гречинець, Юрченок, Свічної та інших.
Понад 20 країн світу визнали голодомор в Україні 1932-1933 рр. геноцидом української нації.
