З метою всенародного вшанування пам’яті мільйонів українців, загиблих під час війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності, щороку в нашій державі 22 червня відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
Очільники району, Летичівської громади, ветерани війни та праці, представники підприємств та організацій , громадськість Летичівщини пройшлися поминальною ходою та поклали живі квіти до меморіальної дошки воїнам, які загинули від тортур і голоду в концтаборі, влаштованому фашистами в стінах Летичівського костелу.
22 червня 1941 року страшне слово „війна” увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад нацистської Німеччини. День початку війни для них був трагедією. Усіх охопило пронизливо-щемливе почуття тривоги за свою Вітчизну, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.
Україні судилося стати центром кровопролитних оборонних боїв і наступальних операцій.
Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав життя за свою землю, перед тисячами наших земляків, які мужньо боролися на фронтах, самовіддано працювали у тилу, і перед кожним, хто день за днем наближав звільнення від нацизму.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих у найкривавішій трагедії в історії українського народу, яка забрала життя кожного п’ятого співвітчизника.
Довідково
Після першої військової канонади, війна швидко наближалася до Поділля.
Вже 29 червня, на сьомий день від початку війни, нога ворога ступила на подільську землю. Фашисти окупували село Білотин Ізяславського району. 8 липня вони були вже в Проскурові, 17 липня – в Летичеві. 18 липня останніми окупованими селами області стали Сахни і Ялинівка нашого району.
За наказом Гітлера, на окупованій території діяла нацистська програма винищення людей. В концтаборі для військовополонених, розташованому в Летичівському костелі, від нелюдських умов утримання, протягом 1942-1943 років, загинуло 1200 військовополоненних. Восени 1942 року і навесні 1943 року, фашисти вчинили масові знищення людей єврейської національності: 7200 осіб в Летичеві і 3500 – в Меджибожі. Всього, за час тимчасової окупації району вони замучили і вбили 14902 військовополоненних та мирних громадян. До того ж на примусові роботи до рейху загнали понад 2,5 тисячі юнаків і дівчат…
Фашистське свавілля не могло зламати волі наших земляків до боротьби. Вони чинили опір окупантам, не виконували їхніх розпоряджень, створювали антифашистські підпільні організації, вели збройну боротьбу проти загарбників.
Невмирущу пам’ять про себе залишили члени підпільних груп Меджибожа, Ставниці, Ярославки, Волосовець та Летичева. І хоча багато з них було страчено у гестапівських катівнях, на зміну загиблим приходили нові патріоти. Боротьба за волю тривала до визвольного березня 1944 року.
Саме в цей день – 22 червня – кожного року Летичівщина віддає данину пам’яті усім загиблим під час цієї жорстокої війни.
Вічна пам’ять всім замученим, розстріляним жертвам фашизму на території нашого району та всієї України. Ця пам’ять не в’яне… Вона у серцях живих, тому що великою ціною було здобуто Перемогу над ворогом.
Загалом у Другій світовій війні загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей.
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!
