Інформує відділ культури, національностей та релігій
У Міжнародний день рідної мови в Летичівській публічній бібліотеці було проведено свято рідної мови «О мово моя! Душа голосна України» для учнів 9-Б класу (класний керівник О.С. Трачевська) Летичівського НВК №1 – ліцею. У дитячій бібліотеці проводилися заходи з вшанування рідної мови для користувачів різних вікових груп.
Бібліотекарами була представлена книжкова виставка «Наша мова – пісня, і в словах любов».
У світі існує дуже багато мов і для кожного народу його мова є найважливішою, у ній втілюється погляд на світ, на самих себе. Мова не лише засіб спілкування народу, через неї відбувається процес самовизначеності нації. Вона – символ свободи, отже державності народу і ми мусимо захищати її на своїй землі як свободу своєї нації.
Наша українська мова має свою багату, але непросту, сповнену радісних і трагічних подій, історію. Мову забороняли, пробували знищити, але вона, мов неопалима купина, ставала ще сильнішою, яскравішою. Бо її носієм є народ – волелюбний, талановитий, доброзичливий. І про це йшла мова на нашому заході.
Українська мова наймелодійніша і наймилозвучніша поміж усіх слов’янських мов, з великими музичними можливостями. Дух народної поезії найвиразніше відбився саме в українських піснях.
Довідково
Міжнародний день рідної мови
Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення.
Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець – перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано – не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова – це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.
Українська мова, за різними даними, займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36 – 37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.
Декілька цікавих фактів про українську мову:
- сучасна українська мова має близько 256 тис. слів,
- за лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% та 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польськими мовами, а з російською тільки 11,
- в українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний,
- 448 року нашої ери візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів,
- українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: проста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини 19 сторіччя була назва “руська мова”,
- в українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”,
- найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”,
- в українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має синоніми: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид,
- назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, жабеня, кошеня.
