Коли приходить зима, ми неодмінно починаємо готуватися до Новорічних та Різдвяних свят, кожне з яких має свої звичаї та обряди. Деякі з’явилися ще в прадавні часи, інші – трохи пізніше, під впливом християнства.
Народна традиція святкування в Україні тісно пов’язана з циклом важливих господарських справ, оскільки основою життя давньоукраїнського суспільства були польові роботи. Господарська діяльність мала календарну періодичність.
Накладання церковних традицій та народних, їх досить-таки органічне та своєрідне злиття, вилились у неповторні й самобутні звичаї, традиції, обряди, тобто втілені в рухи й слова світовідчуття, світосприймання та взаємини між людиною та природою, між людиною і людиною.
Село Голенищево
Вулицями мальовничого села Голенищево лунали колядки та віншування. Колядники зичили здоров’я міцного, щастя, добробуту, благополуччя, мирного неба та надії на краще життя.
Село Кудинка
У Кудинському сільському клубі відтворено театралізоване дійство «Ніч перед Різдвом». На святі були присутні такі персонажі як: Солоха, Антипко, козаки, піп, Вакула та ін .
Вокальний колектив «Кудинчанка» віншував присутніх колядками «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Наш Ісус, мале дитя», дарував українські народні пісні «Ой казали мене люди», «Туди – сюди льон», «Чом ти не пришов», «Ой там на товчку, на базарі» та інші.
Проводилися ігри, конкурси, загадки, з Дідом Морозом та Снігуронькою водили хоровод. Після свята відбулася святкова дискотека.
Село Вербка
У Вербецькому сільському клубі був проведений новорічний ранок для дітей “Новорічна казка”. Дітей розважали Дід Мороз,Снігуронька та казкові герої. Навколо ялинки водили хороводи,грали ігри та відгадували загадки.
По завершенні новорічного свята усі дітки отримали гарні подарунки.
Село Лісо-Березівка
На новорічному святі звучали пісні та гуморески, розігрувались сценки, проводились веселі конкурси.
На завершення свята на присутніх чекав солодкий стіл та новорічна дискотека.
Село Юрченки
В Юрченецькому сільському клубі відбувся новорічний ранок. З Дідом Морозом та Снігуркою діти водили хороводи навколо ялинки, проводились веселі конкурси та розваги.
Діти розповідали вірші та отримували подарунки. Свято вдалось на славу!
Коляда в Юрченках
З нагоди Новорічно – Різдвяних свят, 7 січня 2018р. селом Юрченки лунала весела коляда. Колядники завітали з колядками та віншуваннями до старожилів села, до учасників фольклорного колективу «Кудимка» Юрченецького СК та до кожної оселі села Юрченки. В Новому 2018 році бажали усім міцного здоров’я, добробуту, благополуччя і Божої благодаті.
В Новий рік, в Різдво Христове будьте радісні, здорові! Хай до Вашої оселі колядки прийдуть веселі, буде щастя і здоров’я, в справах лад, комора повна, а на Вашому столі — паляниці запашні. Щоб Ви нас не забували, з нами завжди справу мали! Хай завжди щастить і всюди, з Вами хай добробут буде!
Села Попівці, Суслівці, Антонівка та Копитинці
Вокальна група сіл Попівці, Суслівці, Антонівка та Копитинці вітали з Новим роком та Різдвом Христовим пенсіонерів культури, працівників Агро Холдингу, а також відвідали Костянтинівський будинок пристарілих.
Коляда в селі Ялинівка
Різдво Христове посідає особливе місце в наших серцях. Щороку воно об’єднує мільйони християн по всьому світу, нагадуючи про важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми.
І в Україні споконвіку про народження Сина Божого віщують, співаючи Різдвяні колядки.”Христос народився, Славімо Його!” . На Різдво в Україні прийнято не тільки колядувати, але й віншувати – тобто вітати господарів із різдвяними святами.
Гарна колядка та добрі побажання линули від гурту колядників в селі Ялинівка. Колядники не оминули жодної оселі,несучи в кожен дім найкращі побажання.
Хай нашу спільну Коляду почуюють Ангели у піднебессі і принесуть на нашу землю благую вість – МИР!!!
Щастя, удачі і успіху вашим родинам, друзям і рідним!
Довідково
Новорічні та Різдвяні свята (новорічна обрядовість)
Свят-вечір
6 січня – Святий вечір (в народі – Свят-вечір) або Багата кутя (вечір перед Різдвом Христовим).
Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім’я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру. Її прикрашали витинанками, святковими рушниками, солом’яними різдвяними «павуками».
За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа. А як побачать її на небосхилі, родинами збираються на урочисту вечерю.
На стіл подають 12 пісних страв: варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці, коржі, головними стравами є кутя та узвар. До столу господиня в основному подає дари саду й городу, щоб таким чином подякувати минулому року за благополуччя родини.
Поки господиня порається біля печі, господар повинен напоїти й нагодувати худобу, прибрати в хліві, ретельно оглянути двір, дім – усе своє господарство. Уся родина, усе живе і неживе, що має відношення до сім’ї, повинно бути готове до зустрічі урочистого свята.
Обов’язково слід повернути до господи все, що було де-небудь забуте або кимось позичене. Важливо також у цей день пробачити всі кривди, що були вам заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою до майбутнього року.
Коли ж починало вечоріти, господар дому готував символ урожаю – Дідуха. Нині ж його замінила ялинка. Звичай прикрашати зелене деревце українці запозичили від германських народів, і поширився він аж у ХХ столітті.
Переступаючи поріг рідного дому, господар вітався з господинею так, наче вони вперше цього дня побачилися, вітав зі Свят-вечором, бажав ста років щастя та здоров’я всім присутнім у домі. Завершивши святкові побажання він ставив Дідуха під образами, клав побіч нього господарське начиння, а господиня застеляла все це новою білою скатертиною.
Хазяїн дому з хлібом і ладанкою в руках обходив все своє господарство, таким чином забезпечуючи захист дому від відьом та інших злих сил. Хазяйка посипала землю дрібним насінням маку, а хазяїн «зарубував поріг» – вірили, що ці магічні дії захистять оселю від злих сил не тільки на цей вечір, але й протягом усього наступного року. Існувала традиція класти під святкову скатертину по голівці часнику під кожен кут – знову ж таки задля захисту від ворожих сил людині.
Господиня ставила на стіл вечерю, а на покуті – кутю й узвар.
Як на небі з’являється перша зірка, сідають за стіл. На Свят-вечір родина обов’язково згадує своїх померлих родичів, припрошує їх взяти участь у вечері. Після всіх ритуалів господар передавав господині миску з кутею і тільки після цього родина починала вечеряти, скуштувавши першою кутю. Після вечері зі столу не прибирають, посуд не миють, а усі ложки складають до миски з кутею (щоб уночі душі предків могли почастуватися).
Гість на Свят-вечір приносить щастя до оселі. Важлива подія цього вечора – діти носять кутю до близьких родичів та хрещених батьків і просто сторонніх людей, яких хочеться привітати зі святом.
У деяких регіонах України вже на Свят-вечір, в інших тільки з 7 січня, на Різдво Христове, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння, починали колядувати, прославляючи Ісуса Христа. Колядники з колядницькою зіркою ходили від оселі до оселі, співали колядки, бажали урожаю, багатства, усіляких гараздів. У відповідь господарі нагороджували колядників солодощами та грошима. Колядували протягом усіх Різдвяних свят аж до Водохреща.
Колядницькою ватагою керував отаман – він вів «перемовини» з господарями, заводив колядки. Отаман ніс Звізду і тому звався Звіздарем. Крім того, у ватазі обов’язково був Міхоноша, який ніс колядницьку торбу і збирав до неї те, що наколядували. Решта колядників несли дзвоники та співали.
Дідух
Дідух – основна та найдавніша різдвяна прикраса українців.Зазвичай Дідуха робили із останнього снопа, зжатого на Спаса (19 серпня). Іноді для цього використовували перший сніп, зжатий на початку жнив – Зажинках. Сніп зберігали до зими, а перед Різдвом він перетворювався на Дідуха. Прикрашали Дідуха стрічками та сухими квітами, а потім ставили на покутті – місці у східному кутку оселі, де була ікона, як це робили наші предки. Він залишався на почесному місці впродовж усіх трьох зимових свят.
Його ще називали Дідом, Колядою, Колядником – як видно з назви, він був головною дійовою особою всієї Коляди. Дідух – це дідівський дух, безсмертний символ роду, а ще він символізував урожай, добробут, достаток, вважався оберегом оселі: “Дідух до хати – біда з хати”називали Дідом, Колядою, Колядником – як видно з назви, він був головною дійовою особою всієї Коляди. Дідух – це дідівський дух, безсмертний символ роду, а ще він символізував урожай, добробут, достаток, вважався оберегом оселі: “Дідух до хати – біда з хати”. Прикрашали Дідуха стрічками та сухими квітами, а потім ставили на покутті – місці у східному кутку оселі, де була ікона, як це робили наші предки. Він залишався на почесному місці впродовж усіх трьох зимових свят.
Різдвяний солом’яний павук
Різдвяний павук – стародавній символ Всесвіту. Його підвішують попід стелю і будь-який подих вітру – наприклад, від дверей чи вікна – колише його та повертає, немовби живу істоту. У старі часи не наряджали ялинок, а як різдвяну прикрасу для хати використовували солом’яних павуків. Їх вважають не тільки прикрасою, але й оберегом для помешкання.
Колядницька зірка
Восьмикутна зірка – обов’язковий атрибут колядницької ватаги. Це старовинний символ новонародженого Сонця, а також символ Віфлеємської зірки, яка запалилася у Різдво Христа.
«Звізду» робили з дерев’яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Декорували кольоровим папером та стрічками. В середині – образок «Народження Христа» і свічка.
Колядницька торба
Коляда – важливий ритуал, який складається із привітань, побажань для господарів та подяки колядникам. Тому тут важливі обидві складові – як гарні колядки та гарні голоси, так і вдячність від господарів, яку складають у торбу, щоб потім чесно розділити.
Щоб Коляда вийшла доброю і господарі розщедрилися, треба знати правила, бо Коляда – старовинний ритуал з багатою традицією. Від того, як колядники поколядують, залежить, чи вдасться наступний рік у господарів. Так що це не просто розвага.
Добра ватага колядників завжди добре готова до свята – має красиву зірку, велику торбу і багато колядок у запасі. Серед них – музиканти, танцюристи і співаки.
Торбу носить Міхоноша – найбільш серйозний і відповідальний з ватаги. Адже він повинен не тільки скласти до торби усе, що наколядували, але й не забутися її ніде. Допомагати міхоноші мав запасний.Міхоноша має бути дужим – бо добрі колядники ніколи не вертаються додому з порожньою торбою. А після того, як закінчили колядувати, годиться чесно розділити наколядоване поміж усіма членами ватаги, не забуваючи і не обділяючи найменших.
Різдво Христове
7 січня – Різдво Христове.
З нього почалася нова ера і нове літочислення. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Різдво – одне з 12 найбільших християнських свят і люди йдуть до церкви на святкову службу.
Після святкової літургії завершується Різдвяний піст і починається Коляда.
В язичницькі часи Коляда – це бог свята й миру давніх слов’ян. На свято Коляди вшановували день зимового сонцестояння. А нині Колядою називають період, коли співаються різдвяних пісень, бажаючи господарям щастя й злагоди.
Колядники заходять до кожної хати, а в церквах ставлять вертеп – виставу на євангельський сюжет, що розповідає про народження Ісуса Христа, чудесне з’явлення ангелів пастушкам, відвідини трьох царів зі сходу і порятунок Немовлятка від страшного царя Ірода.
Від цього дня і аж до Стрітення (15 лютого) вітають одне одного словами: «Христос народився!» – «Славімо його!».
Вертеп
Вертеп – різдвяний ляльковий театр. На думку дослідників, український вертеп народився в XVI-XVII столітті. Це був поширений по всій Україні звичай.Вертеп являє собою переносний двоповерховий будиночок, зроблений з тоненьких дощок і картону.На верхньому поверсі – невеличка балюстрада, за якою і відбувається театральне дійство: це Вифлеєм.На нижньому поверсі – трон царя Ірода. Долівку обклеювали хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріпляли до дроту, а під долівкою був кінець цього дроту; за цей кінець, придержуючи ляльку, вертепник вводив її в двері і водив у необхідному напрямку.Текст різдвяної драми – оригінальна суміш книжних і народних елементів. Перша частина дійства – різдвяна драма, друга частина – сатирично-побутова інтермедія. Причому, якщо перша частина має усталений сюжет (який завжди закінчується смертю Ірода), то друга частина може змінюватися залежно від обставин, місцевості, талантів самого вертепника та інших факторів. Вона віддзеркалює систему цінностей народу України, уподобання населення, ставлення до різних рис характеру. Найчастіше дійовими особами інтермедії стають жінка, чоловік, козак, шинкар, священик, але можливі варіанти.
