Городище літописного міста Кудина в с. Кудинка Летичівського району – пам’ятка археології IX-XIII століття.
Кудинка заснована у XII столітті.
На місці нинішньої Кудинки було літописне місто Кудин, яке належало Болохівським князям.
В центрі села на давньому церковищі стоїть бетонна скульптурна група: мати-селянка схилилася, бавлячи маленького сина. Поруч – стела з іменами десятків кудинців, загиблих у Другій світовій війні. Вулиця спускається в долину струмка, піднімається знову, і за кілька хвилин неспішної ходи з’являються ліворуч вали давнього городища Кудин.
Згори відкривається картина, що захоплює дух: трьома дугами йдуть вали й рови, оперізуючи місце, де колись жили далекі предки. Одразу ж за городищем – стрімке урвище до річки, безмежний степовий простір по той бік і синє небо – гарно! Просто під горою бачимо скельні виступи, оголені з річкового дна греблею гідроелектростанції.
До пахощів степових трав домішується сильний прохолодний дух стривожених, роздроблених на міріади бризок річкових вод, які спадають крізь гребінь водозливу.
Частина села Кудинка понад Бугом називається Керданівкою. Вона мала свою окрему сільську адміністрацію, але в 1960-х роках остаточно злилася з Кудинкою.
Перекази стверджують, що в Керданівці була церква, де до 1962 року зберігалися камінні і дерев’яні хрести. В 1616 році Керданівка приписувалась до Кудинки і належала Семеону Кастаро.
В 40-х роках XIX століття до Кудинки була приєднана парафія Свічної. Селяни с. Свічна багато землі не мали, а тому більше займалися рибальством і ремеслами. У 1861 р. в Кудинці, а 1870 р. у Свічній відкрили церковнопарафіяльні школи, що мали власні приміщення.
ХРАМ СВ. АННИ (ХVIII СТ.)
У 1731 році був побудований перший в історії с. Свічна Летичівського району храм. Церква однокупольна, невеличка, освячена на честь Зачатія Св. Анни. Іконостас для храму був куплений із знищеного села Грабовця Летичівського повіту. Він трьохярусний, чудової старовинної і дуже складної різьби. Разом з Іконостасом для храму була також передана і ікона Божої Матері, яка вшановувалася селянами за чудотворну. Знаходилась вона в храмі на Горньому місці.
В середині 1930-х років місцевими комсомольцями храм було повністю розграбовано і закрито. Саме приміщення колгосп використовував як склад для зерна.
У 1943 році під час відступу німецьких військ ними була розібрана дерев’яна церковна огорожа та частина храму. Весь цей матеріал німці використали для побудови тимчасової переправи.
Після закінчення війни місцевий колгосп і надалі використовував приміщення храму як комору для зерна. З часом храм все більше руйнувався, а на початку 1980-х років і колгосп перестав ним користуватися.
На даний час храм недіючий, але має величний вигляд.